Після припинення заворушення Павло, покликавши учнів і попрощавшись із ними, вийшов і пішов у Македонію.
Пройшовши через ті області і підбадьоривши учнів багатьма словами, він прийшов у Грецію.
Там він провів три місяці; і оскільки іудеї влаштували проти нього змову, коли він збирався відпливти в Сирію, то він вирішив повернутися через Македонію.
До Асії його супроводжували верієць Сопатр, з фессалонікійців Арістарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та асійці Тихик і Трохим.
Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді.
А ми після днів Опрісноків відпливли з Филиппів і через п’ять днів припливли до них у Троаду, де пробули сім днів.
У перший же день тижня, коли учні зібралися для ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, говорив до них і продовжив слово до півночі.
У горниці ж, у якій вони були зібрані, було чимало світильників.
А на вікні сидів один юнак на ім’я Євтих, який поринав у глибокий сон. І оскільки Павло говорив довго, він, похилившись від сну, упав з третього поверху вниз і був піднятий мертвим.
Павло, спустившись, припав до нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтесь, бо його душа в ньому.
А піднявшись, і розламавши хліб, і поївши, він довго говорив, аж до світанку, і так пішов.
Хлопця ж привели живим і немало втішилися.
А ми пішли вперед на корабель і відпливли в Асс, маючи намір взяти звідти Павла, бо він так наказав, сам бажаючи іти пішки.
Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, ми взяли його і припливли в Мітілену.
Відпливши звідти, наступного дня ми прибули навпроти Хіосу, а наступного дня пристали до Самосу і, побувши в Трогіллії, наступного дня припливли в Мілет.
Бо Павло вирішив пропливти повз Ефес, щоб не гаяти часу в Асії, бо він поспішав, якщо можливо, бути в день П’ятидесятниці в Єрусалимі.