Мужі-браття, сини роду Авраама і ті серед вас, хто боїться Бога! Вам послане слово цього спасіння.
Бо мешканці Єрусалима і їхні начальники, не впізнавши Його і не зрозумівши висловлювань пророків, які читаються кожної суботи, виконали їх, засудивши Його.
І не знайшовши в Ньому ніякої причини для смерті, просили Пілата вбити Його.
Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли Його з дерева і поклали в гробницю.
Та Бог воскресив Його з мертвих,
і Він упродовж багатьох днів з’являвся тим, що прийшли з Ним із Галілеї в Єрусалим, які є Його свідками перед народом.
І ми благовістимо вам обітницю, дану нашим отцям,
що Бог виконав її нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій, Я сьогодні народив Тебе.
А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не повернеться в тління, то про це так сказав: Я дам вам незмінні милості Давида.
Тому і в іншому псалмі сказано: Ти не даси Своєму Святому побачити тління.
Адже Давид, послуживши у своєму роді задуму Божому, спочив, і приєднався до своїх отців, і побачив тління.
А Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління.
Тож нехай буде відомо вам, мужі-браття, що через Нього звіщається вам прощення гріхів.
І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея, виправдовується Ним кожен, хто вірує.
Тому стережіться, щоб не спіткало вас сказане у пророків:
Подивіться, зневажники, подивуйтесь і зникніть, бо Я роблю діло в ваші дні, діло, якому ви не повірите, якщо хтось розповість вам.
Коли ж вони виходили з іудейської синагоги, то язичники благали, щоб ці слова говорилися їм у наступну суботу.
Коли ж зібрáння розійшлося, то багато хто з іудеїв і побожних прозелітів пішли за Павлом і Варнавою, які, говорячи з ними, умовляли їх пробувáти в благодаті Божій.
У наступну суботу майже все місто зібралося, щоб послухати слово Боже.
Та іудеї, побачивши народ, наповнилися заздрістю і стали заперечувати те, що говорив Павло, заперечуючи й лихословлячи.
Тоді Павло й Варнава сміливо сказали: Вам першим необхідно було проповідувати слово Боже, та оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе негідними вічного життя, то ось ми повертаємося до язичників.
Бо так заповів нам Господь: Я поставив Тебе світлом для язичників, щоб Ти був спасінням до краю землі.
Язичники ж, чуючи це, раділи й прославляли слово Господнє, і увірували всі, що були призначені для вічного життя.
І слово Господнє поширювалося по всій країні.
Та іудеї підбурили побожних і поважних жінок і перших чоловіків міста, і ті підняли гоніння на Павла й Варнаву і вигнали їх зі своїх меж.
Вони ж, обтрусивши на них пил зі своїх ніг, пішли в Іконію.
А учні наповнювалися радістю і Святим Духом.