Дії Апостолів 12:1-25

У той час цар Ірод наклав руки, щоб заподіяти зло декому з церкви, і вбив мечем Якова, брата Іоана. Побачивши, що це приємно іудеям, він узяв ще й Петра (а тоді були дні Опрісноків), і, схопивши його, посадив у в’язницю, і передав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу. Тож Петра стерегли у в’язниці, а тим часом від церкви підносилася до Бога палкá молитва за нього. Коли Ірод збирався вивести його, у ту ніч Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа перед дверима стерегла в’язницю. І ось перед ним став ангел Господній, і в приміщенні засяяло світло. Ангел, штовхнувши Петра в бік, розбудив його і сказав: Уставай скоріше. І його ланцюги спали з рук. Ангел сказав йому: Підпережись і взуй свої сандалі. Він так і зробив. Потім каже йому: Одягни свою накидку і йди за мною. Петро вийшов і пішов за ним, не знаючи, що роблене ангелом є дійсністю, а думаючи, що він бачить видіння. Пройшовши першу й другу сторожу, вони прийшли до залізних воріт, що вели в місто, які самі по собі відчинилися перед ними. Вони вийшли і пройшли одну вулицю, і раптом ангел пішов від нього. Петро, отямившись, сказав: Тепер я точно знаю, що Господь послав Свого ангела і визволив мене від руки Ірода і від усього, чого чекав іудейський народ. Зрозумівши це, він пішов до дому Марії, матері Іоана, званого Марком, де було зібрано й молилося чимало людей. Коли Петро постукав у двері воріт, то вийшла відчинити служниця на ім’я Рода, і, впізнавши голос Петра, від радості не відчинила воріт, а вбігла й сповістила, що перед воротами стоїть Петро. Вони сказали їй: Ти божевільна! Та вона твердила, що це так. Вони ж казали: Це його ангел. А Петро продовжував стукати. Коли ж вони відчинили, то побачили його і були вражені. Він же, давши знак рукою, щоб вони мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з в’язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова і братів. Потім вийшов і пішов в інше місце. Коли ж настав день, серед воїнів зчинився немалий переполох: що сталося з Петром? Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, допитав сторожу і наказав стратити її. Потім пішов з Іудеї в Кесарію і там знаходився. Ірод був сильно розгніваний на тирян і сидонян. Вони ж однодушно прийшли до нього і, схиливши на свій бік царського постельника Власта, просили миру, тому що їхня країна годувалася від царської країни. У призначений день Ірод, одягнувшись у царський одяг, сів у крісло і став виголошувати перед ними промову. А народ вигукував: Це голос бога, а не людини! Та раптом ангел Господній вразив його за те, що він не віддав слави Богу, і він, бувши з’їдений черв’яками, випустив дух. Слово ж Боже росло й примножувалося. А Варнава й Савл, доставивши допомогу, повернулися з Єрусалима, взявши з собою й Іоана, званого Марком.