Дiї 12:1-25

Поділитись

Дiї 12:1-25 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити. І мечем він стяв Якова, брата Іванового. А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків. І, схопивши його, посадив до в’язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці. Отож, у в’язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього. А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в’язницю при дверях. І ось Ангол Господній з’явився, і в в’язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали. А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди. І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить. Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього. Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського. А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося. І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода, та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!... А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його! А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися. Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в’язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов. Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром. А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував. А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської. Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив. А натовп кричав: Голос Божий, а не людський! І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з’їла, і він умер... Слово ж Боже росло та помножувалось. А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.

Дiї 12:1-25 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Десь у той же час, цар Ірод почав переслідувати декого з тих, хто належав до церкви. Він наказав стратити мечем Якова, Іоанового брата. Побачивши, що це схвалюють юдеї, він задумав також заарештувати й Петра. То було під час свята Прісних Хлібів. Схопивши Петра, Ірод кинув його до в’язниці, і наказав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його. Ірод мав намір після свята влаштувати суд над Петром. Отже, Петра тримали у в’язниці, а церква ревно молилася Богу за нього. У ніч перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двох воїнів, скутий двома ланцюгами. Вихід із в’язниці сторожила варта. Раптом Ангел Господній з’явився перед ним, і світло засяяло в в’язниці. Ангел штовхнув Петра в бік і збудив його промовивши: «Вставай мерщій!» І кайдани впали з Петрових рук. Тоді Ангел сказав йому: «Підпережися і взуй сандалії». Петро виконав це. Тоді Ангел промовив: «Загорнися в плащ і йди за мною». Петро вийшов за ним, не знаючи, що всі ці події відбуваються насправді. Він думав, що бачить видіння. Проминувши перший і другий пости варти, вони підійшли до залізної брами, що вела в місто. Вона сама собою відчинилася перед ними, й вони вийшли. Після того, як вони пройшли одну вулицю, Ангел несподівано залишив Петра. Тоді Петро отямився й промовив: «Тепер я бачу, що все насправді: Господь послав цього Ангела, й врятував мене від Іродових рук та від смерті, яку чекав народ юдейський». Збагнувши це, Петро вирушив до дому Марії, Іоанової матері (Іоана ще звали Марком), де зібралося багато людей помолитися. Петро постукав у хвіртку брами, і дівчина-служниця на ймення Рода пішла запитати, хто там. Упізнавши голос Петра, вона, радісна, побігла назад, навіть забувши відчинити браму, і повідомила, що Петро стоїть біля воріт. Присутні сказали їй: «Ти божевільна!» Та вона наполягала, що каже правду, й через те вони сказали: «То його Ангел». Та Петро все стукав, і коли вони відчинили й побачили його, то були дуже здивовані. Але він подав їм знак рукою, заспокоївши їх, і пояснив, як Господь вивів його з в’язниці. Петро сказав: «Розкажіть Якову і братам про це». І, залишивши їх, він подався до іншого місця. Коли настав день, варта була дуже збентежена. «Що могло статися з Петром?» — питали воїни. Ірод послав шукати Петра, але його не знайшли. Тоді він допитав вартових, віддав їх під суд і наказав стратити. Пізніше Ірод вирушив з Юдеї до Кесарії і деякий час перебував там. Ірод був розгніваний на людей Тира й Сидона, і вони великим гуртом прийшли до нього просити миру, попередньо заручившись підтримкою наближеного царського слуги Власта. Вони просили миру, тому що їхні міста отримувала харчі з країни Ірода. У призначений день Ірод, вбраний у свої царські шати, сів на престолі й звернувся до них з промовою. Люди вигукнули: «Це голос бога, а не чоловіка!» Та Ірод не славив Бога, і тому Ангел Господній вдарив його смертельною хворобою. Ірода сточили черви і він помер. Та Слово Боже ширилося й здобувало все нових прихильників. Варнава і Савл завершили свої діяння в Єрусалимі й повернулися до Антиохії, взявши з собою Іоана, якого ще називали Марком.

Дiї 12:1-25 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

У той час цар Ірод наклав руки, щоб заподіяти зло декому з церкви, і вбив мечем Якова, брата Іоана. Побачивши, що це приємно іудеям, він узяв ще й Петра (а тоді були дні Опрісноків), і, схопивши його, посадив у в’язницю, і передав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу. Тож Петра стерегли у в’язниці, а тим часом від церкви підносилася до Бога палкá молитва за нього. Коли Ірод збирався вивести його, у ту ніч Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа перед дверима стерегла в’язницю. І ось перед ним став ангел Господній, і в приміщенні засяяло світло. Ангел, штовхнувши Петра в бік, розбудив його і сказав: Уставай скоріше. І його ланцюги спали з рук. Ангел сказав йому: Підпережись і взуй свої сандалі. Він так і зробив. Потім каже йому: Одягни свою накидку і йди за мною. Петро вийшов і пішов за ним, не знаючи, що роблене ангелом є дійсністю, а думаючи, що він бачить видіння. Пройшовши першу й другу сторожу, вони прийшли до залізних воріт, що вели в місто, які самі по собі відчинилися перед ними. Вони вийшли і пройшли одну вулицю, і раптом ангел пішов від нього. Петро, отямившись, сказав: Тепер я точно знаю, що Господь послав Свого ангела і визволив мене від руки Ірода і від усього, чого чекав іудейський народ. Зрозумівши це, він пішов до дому Марії, матері Іоана, званого Марком, де було зібрано й молилося чимало людей. Коли Петро постукав у двері воріт, то вийшла відчинити служниця на ім’я Рода, і, впізнавши голос Петра, від радості не відчинила воріт, а вбігла й сповістила, що перед воротами стоїть Петро. Вони сказали їй: Ти божевільна! Та вона твердила, що це так. Вони ж казали: Це його ангел. А Петро продовжував стукати. Коли ж вони відчинили, то побачили його і були вражені. Він же, давши знак рукою, щоб вони мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з в’язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова і братів. Потім вийшов і пішов в інше місце. Коли ж настав день, серед воїнів зчинився немалий переполох: що сталося з Петром? Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, допитав сторожу і наказав стратити її. Потім пішов з Іудеї в Кесарію і там знаходився. Ірод був сильно розгніваний на тирян і сидонян. Вони ж однодушно прийшли до нього і, схиливши на свій бік царського постельника Власта, просили миру, тому що їхня країна годувалася від царської країни. У призначений день Ірод, одягнувшись у царський одяг, сів у крісло і став виголошувати перед ними промову. А народ вигукував: Це голос бога, а не людини! Та раптом ангел Господній вразив його за те, що він не віддав слави Богу, і він, бувши з’їдений черв’яками, випустив дух. Слово ж Боже росло й примножувалося. А Варнава й Савл, доставивши допомогу, повернулися з Єрусалима, взявши з собою й Іоана, званого Марком.

Дiї 12:1-25 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

На той час цар Ірод простягнув руки, щоби декому з Церкви заподіяти зло. Він убив мечем Якова, брата Івана. А коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків. Він схопив його і посадив до в’язниці, передав чотирьом четвіркам воїнів, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи. Отже, Петра стерегли у в’язниці. А ревна молитва за нього підіймалася від Церкви до Бога. Тієї ночі, коли Ірод мав його вивести, Петро спав між двома воїнами, скований двома залізними ланцюгами, і вартові перед дверима стерегли в’язницю. І ось Господній ангел став перед ним, і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра в бік, він підвів його, кажучи: Швидко вставай! І залізні кайдани поспадали з його рук. Ангел же сказав йому: Підпережися і надінь своє взуття! Тож він зробив це. І каже йому: Одягнися у свій одяг і йди за мною! Вийшовши, він попрямував за ним, не знаючи, чи те, що відбувається через ангела, є дійсністю, бо думав, що бачить видіння. Минувши першу і другу сторожі, вони прийшли до залізної брами, яка вела до міста, — вона сама собою їм відчинилася. Вийшовши, проминули одну вулицю, — і раптом ангел відступив від нього. Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з рук Ірода та від усього, чого сподівався юдейський народ! Поміркувавши, він прийшов до дому Марії, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралося багато людей; вони молилися. Коли він постукав у ворота двору, вийшла служниця на ім’я Рода, щоби довідатися. Упізнавши голос Петра, з радості не відчинила дверей, а прибігла і повідомила, що Петро стоїть біля воріт. Вони їй сказали: Ти не в собі! Вона ж наполягала, що так воно є. А вони говорили: Це його ангел! Петро ж стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися. Давши їм знак рукою, щоб мовчали, він розповів їм, як Господь вивів його із в’язниці. Сказав: Сповістіть це Якову й братам! І, вийшовши, він вирушив до іншого місця. Коли настав день, поміж воїнами зчинилася велика тривога: Що сталося з Петром? Ірод, пошукавши його і не знайшовши, допитав вартових і наказав їх відвести. Потім пішов з Юдеї до Кесарії і перебував [там]. Ірод був розлючений на тирців і сидонців. Вони прийшли до нього й однодушно благали Власта, царського постельника, просили примирення, бо їхні території забезпечувалися із царської. Призначеного дня Ірод, зодягнений у царські шати, сівши на судилищі, красномовно виступив перед ними. А юрба почала кричати: Це голос Бога, а не людини! Та раптово вразив його Господній ангел, бо не віддав славу Богові. І з’їли [його] черви, і він помер. А Боже Слово зростало і множилося. Варнава й Савло, закінчивши служіння, повернулися в Єрусалим, взявши Івана, якого прозвали Марком.

Дiї 12:1-25 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви. Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем, а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж днї опрісноків.) І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ. Стережено ж Петра в темницї; церква ж без перестану молилась Богу за него. Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темницї. І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його. І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною. І, вийшовши, пійшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить. Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него. І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справдї, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського. І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились. Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода; і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима. Вони ж сказали до неї: Збожеволїла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його. Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увидїли його, та й здивувались. Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темницї. Рече ж: Сповістїть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце. Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром. Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кисарию, жив (там). Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської. Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сївши на престолї, промовляв до них: Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка! Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і з'їли його черви, і вмер. Слово ж Боже росло і множилось. Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.