Шануй вдів, справжніх вдів.
Якщо у вдови є діти чи онуки, то хай вони спочатку вчаться поважати свій дім і віддавати належне батькам, бо це добре і приємне перед Богом.
Справжня ж вдова, самотня, поклала надію на Бога і пробуває у благаннях і молитвах вночі і вдень;
а яка живе в насолодах, померла заживо.
І це наказуй, щоб вони були бездоганні.
Якщо ж хто про своїх, а особливо про домашніх, не піклується, той зрікся віри і гірший за невіруючого.
Вдова хай буде зарахована не менше, ніж шістдесятирічна, яка була дружиною одного чоловіка,
відома добрими ділами, якщо виховувала дітей, якщо приймала подорожніх, якщо мила ноги святим, якщо допомагала стражденним, якщо була старанною до всякого доброго діла.
Молодим же вдовам відмовляй, бо, коли ними оволодіє бажання всупереч Христу, вони хочуть виходити заміж,
накликаючи на себе засудження, бо відкинули попередню віру.
До того ж вони привчаються бути неробами, ходячи по домах, і не тільки неробами, а й балакухами і такими, що втручаються в чужі справи, говорячи чого не слід.
Тож бажаю, щоб молоді вдови виходили заміж, народжували дітей, управляли домом і не давали противнику ніякого приводу для лихослів’я.
Бо деякі вже збочили вслід за сатаною.
Якщо віруючий чи віруюча має вдів, то нехай допомагає їм, а церква хай не обтяжується, щоб вона могла допомагати справжнім вдовам.
Біблія
Біблія для діточок
