Тому, відкинувши всю злобу, весь обман, лицемірство, заздрощі і всі обмови,
як новонароджені немовлята, прагніть чистого словесного молока, щоб від нього вам вирости,
якщо тільки ви скуштували, що Господь добрий.
Приходячи до Нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, коштовного,
і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, священство святе, щоб приносити духовні жертви, приємні Богу через Ісуса Христа.
Тому й міститься в Писанні: Ось Я кладу на Сіоні наріжний камінь, вибраний, коштовний,
Тож для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує, — «камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»,
і «камінь спотикання, і скеля спокуси»; вони спотикаються, не вірячи слову, на що вони й призначені.
Ви ж — вибраний рід, царствене священство, народ святий, народ, взятий у власність, щоб звіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у Своє дивне світло.
Колись не народ, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер помилувані.
Улюблені, благаю вас, як приходьків і мандрівників, утримуватися від плотських похотей, які воюють проти душі,
і проводити добре життя серед язичників, щоб вони за те, за що обмовляють вас, як злочинців, побачивши ваші добрі діла, прославили Бога в день відвідання.
Тож коріться всякій людській владі ради Господа: чи то цареві, як верховному володарю,
чи правителям, як від нього посланим для покарання злочинців і похвали доброчинців.
Бо така воля Божа, щоб ви, роблячи добро, змушували мовчати невігластво нерозумних людей,
як вільні, але не як ті, що використовують свободу для прикриття зла, а як раби Божі.
Всіх шануйте, братство любіть, Бога бійтесь, царя шануйте.
Слуги, коріться своїм господарям з усім страхом, не тільки добрим і лагідним, а й суворим.
Бо це угодно Богу, якщо хтось через усвідомлення Бога переносить смуток, страждаючи несправедливо.
Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за проступки? Але якщо терпите, коли страждаєте за добрі діла, то це угодно Богу.
Бо до цього ви й покликані; тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ви йшли по Його слідах.
Він не вчинив гріха, і не було обману в Його вустах.
Коли Його лихословили, Він не лихословив у відповідь, коли страждав, не погрожував, а передавав це Тому, Хто праведно судить.
Він Сам возніс наші гріхи Своїм тілом на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви були зцілені.
Бо ви були як заблукалі вівці, а тепер повернулися до Пастиря й Наглядача ваших душ.