Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви й прийняли, в якому й стоїте,
яким і спасаєтесь, якщо тримаєте в пам’яті, яким словом я благовістив вам, хіба що ви даремно увірували.
Бо я передав вам насамперед те, що й сам прийняв: що Христос помер за наші гріхи за Писанням,
і що Він був похований, і що воскрес на третій день за Писанням;
і що з’явився Кіфі, потім Дванадцятьом,
потім з’явився одночасно більш ніж п’ятистам братам, більшість яких живе й досі, а деякі й спочили;
потім з’явився Якову, потім усім апостолам;
а після всіх з’явився й мені, ніби якомусь недоноску.
Бо я найменший з апостолів, який не гідний називатись апостолом, тому що гнав Церкву Божу.
Та благодаттю Божою я є тим, ким є, і Його благодать до мене не була марною, але я потрудився більше за всіх них; утім, не я, а благодать Божа, яка зі мною.
Отже, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
Якщо ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі серед вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?
Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
А якщо Христос не воскрес, то, значить, даремна наша проповідь, даремна й ваша віра.
Та й ми виявляємося лжесвідками про Бога, тому що свідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскрешав, якщо мертві дійсно не воскресають.
Бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
А якщо Христос не воскрес, то марна ваша віра: ви ще у своїх гріхах.
Тоді й ті, що спочили в Христі, загинули.
Якщо ми тільки в цьому житті надіємось на Христа, то ми жалюгідніші за всіх людей.
Біблія
Біблія для діточок
