Мій Господи, почуй мою молитву,
нехай моє благання долетить до Тебе.
Не відсторонюйся від мене в час скрутний,
зваж на мольби мої, не зволікай, допоможи.
Моє життя, мов дим, втікає,
неначе хтиве полум’я поглинуло кістки.
Зів’яла сила, наче скошена трава,
бо я забув про їжу.
Як довго я страждаю і печалюсь,
обвисла шкіра на кістках.
Я усамітнився, немов сова пустельна,
на згарищі, серед руїни.
Вночі не сплю, вдивляючись,
мов одинока пташка на даху.
Мене весь час принижували вороги,
прокльони слали й збиткувалися з мене.
Печаль мав замість їжі,
а пив я власні сльози.
А це тому, що Ти на мене розлютився:
підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.
Життя моє — лиш тінь, яка зникає,
я в’яну, наче скошена трава.
Ти ж, Господи, навіки на престолі,
і житиме Твоє ім’я із роду в рід.