Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа. Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш. Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене? Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
І мовила Марія:
«Душа моя Господа звеличує,
і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
бо зглянувся Він на смиренну свою рабу,
і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
бо Всесильний зробив для мене велике.
Ім’я Його — святе.
Із роду в рід дарує Він милість тим,
хто шанує Його.
Він явив могутність руки Своєї,
усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
Правителів могутніх Він скинув з їх престолів,
й людей смиренних натомість Він возніс.
Людей голодних Він обдарував добром,
і геть прогнав ні з чим людей багатих.
Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму,
згадавши Свою милість,
як обіцяв Він нашим предкам:
Авраамові й його нащадкам назавжди».
Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина. Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею. І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька. Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном». Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали». Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові. Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога. І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи. Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю,
бо прийшов Він, щоб допомогти
народові Своєму і дати йому волю.
І Він прислав нам могутнього Спасителя
з дому слуги Свого Давида,
як і обіцяв устами святих пророків,
які жили в давнину.
Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших
і від влади всіх, хто нас ненавидить,
аби виявити милість нашим предкам
і пам’ять про Свій святий Заповіт,
про клятву, яку Він приніс нашому
предкові Аврааму:
визволити нас з-під влади ворогів наших
і дозволити нам служити Йому без страху,
а лише зі святістю й праведністю перед Ним
у всі дні життя нашого.
Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”,
оскільки прийдеш перед Господом,
аби приготувати шлях Йому
і сказати людям Його,
що вони будуть спасенні
через відпущення гріхів їхніх.
Через велике милосердя нашого Бога
новий день засяє на нас з висоти,
щоб освітити тих,
хто живе під чорною тінню смерті,
і щоб направити стопи наші на шлях миру».
Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.
Біблія
Біблія для діточок
