Вiд Луки 1:40-80

Поділитись

Вiд Луки 1:40-80 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа. Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш. Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене? Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася. Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом». І мовила Марія: «Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму, бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною, бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе. Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його. Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв. Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс. Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих. Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість, як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди». Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому. Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина. Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею. І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька. Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном». Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали». Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові. Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані. Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога. І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи. Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним. А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік: «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю. І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида, як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину. Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить, аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму: визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху, а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого. Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх. Через велике милосердя нашого Бога новий день засяє на нас з висоти, щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру». Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Вiд Луки 1:40-80 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

і ввійшла в дім Захарії, і привітала Єлизавету. Коли Єлизавета почула привітання Марії, заграло дитя в її утробі, і Єлизавета наповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом: Благословенна ти серед жінок і благословенний плід твоєї утроби! I як це мені таке випало, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо ось коли звук твого привітання дійшов до моїх вух, заграло від радості дитя в моїй утробі. I блаженна та, яка повірила, що буде здійснення сказаного їй від Господа. I сказала Марія: Величає душа моя Господа, і зрадів мій дух моєму Спасителю Богу, тому що Він зглянувся на скромність Своєї раби; бо ось віднині всі роди називатимуть мене блаженною, тому що Сильний зробив мені величне, і Його ім’я — святе, і Його милість з роду в рід до тих, що бояться Його. Він зробив могутнє Своєю рукою, розігнав гордих у помислах їхнього серця; скинув володарів з престолів і підніс скромних; голодних наповнив добром, а багатих відіслав ні з чим; допоміг Своєму слузі Iзраїлю, згадавши про милість (як сказав нашим отцям) Аврааму і його нащадкам навіки. I пробула Марія з нею близько трьох місяців, і повернулася додому. Єлизаветі ж настав час народити, і вона народила сина. I почули її сусіди й рідні, що Господь виявив їй велику милість, і раділи з нею. А на восьмий день вони прийшли на обрізання дитини і хотіли назвати його ім’ям його батька Захарією. Та його мати сказала у відповідь: Ні, він буде названий Iоаном. Вони сказали їй: Серед твоєї ж рідні немає нікого, кого б звали цим іменем. I стали питати знаками в його батька, як би він хотів назвати його. Той попросив дощечку і написав: Його ім’я — Iоан. I всі здивувалися. I відразу відкрились його вуста і розв’язався його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. I напав страх на всіх, що жили навколо них, і про все це говорили по всьому нагір’ю Iудейському. I всі, що чули про це, клали це собі в серце й казали: Що ж це буде за дитина? I рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, наповнився Святим Духом і став пророкувати, кажучи: Благословенний Господь, Бог Iзраїля, що відвідав і здійснив викуплення Свого народу, і підняв нам ріг спасіння в домі Давида, Свого слуги, як сказав устами Своїх святих споконвічних пророків, спасіння від наших ворогів і від руки всіх, що ненавидять нас, щоб виявити милість нашим отцям і згадати святий Свій завіт, клятву, якою поклявся нашому отцю Аврааму, щоб дати нам, врятованим від руки наших ворогів, служити Йому без страху у святості й праведності перед Ним усі дні нашого життя. I ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа приготувати Йому дороги і дати Його народу пізнати спасіння в прощенні його гріхів через сердечну милість нашого Бога, якою відвідав нас світанок з висоти, щоб освітити тих, що живуть у темряві і смертній тіні, щоб направити наші ноги на шлях миру. Дитина ж росла і зміцнялася духом, і була в пустелях до дня свого з’явлення Iзраїлю.

Вiд Луки 1:40-80 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! А Марія промовила: Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого. А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила. І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею. І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій. І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван! А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім’ям! І кивали до батька його, як хотів би назвати його? Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все... А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею. Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру! А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Вiд Луки 1:40-80 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа? Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі. Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом! А Марія промовила: Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди, бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його, і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув сильних з престолів і підняв покірних, голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим. Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість, як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку! Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому. А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном! А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати. Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися. У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події. Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею! Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ, Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида, як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків, що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас, щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт, Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові, щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити. І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу; щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів; аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти, освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру! А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Вiд Луки 1:40-80 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою. І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим, і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене? Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй. І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа. І рече Мария: Величає душа моя Господа, і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм, що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди: бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його. І милость Його від роду до роду на боячих ся Його. Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх; поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї; прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки. Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї. Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина. І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею. І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією. І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном. І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим. Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його. І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї. Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога. І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті. І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним. І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи: Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму, і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого, (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,) спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших, щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий, клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим, та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись, служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого. А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його; щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх, по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти, щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою. Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.