Я чоловік, який зазнав страждань,
від палиці, що нею Він бив мене у гніві.
Він вів мене, іти примусив
у темряві, а не при світлі.
Заносить знову й знов
Свою правицю Він на мене.
Він моє тіло й шкіру виснажив,
Він потрощив кістки мої.
Він обложив мене
і оточив нуждою й тягарями.
По темних закутках мене сидіть примусив,
неначе тих, що вже давно померли.
Він мур побудував навколо мене,
щоб мені не вийти,
і в бронзові тяжкі кайдани взяв мене.
І навіть як кричу й благаю про спасіння,
Він не відповідає.
Дороги ті, якими йти хотів я,
Він камінням завалив.
Він викривив стежки мої.
Він, наче той ведмідь,
що ладен кинутись на мене,
Він, наче лев, що в засідці сидить.
На манівці Він заманив мене,
пошматував і безпорадного самого кинув.
Напнув Він лук Свій,
з мене ціль для стріл зробивши.
І стрілами з сагайдака Свого
мені Він вцілив просто в серце.
Весь мій народ сміється з мене,
вони про мене цілий день глузливі пісеньки співають.
Мене Він сповнив гіркотою,
полином покарання напоїв.
Він розкришив на гальку мої зуби,
у порох Він мене втоптав.
Я будь-яку надію на розраду втратив.
Забув я вже, що то таке добро.
Сказав собі: «Залишили мене
і міць моя, й на Господа надія».
Гірка отрута покарання —
пам’ять про приниження й бездомність.
Душа моя усі мої турботи пам’ятає,
душа моя в мені зігнулась долу.
Та серце пригадає все це знову,
і знов розбурхає надію.
Бо ласка Господа безмежна,
бо Його милосердя — невичерпне.
Вони оновлюються знов щоранку,
адже велика праведність Твоя.
Душа моя говорить: «Господь — мій Бог»,
тому надію покладаю я на Нього.
Господь благий до тих, хто сподівається на Нього,
той до душі Йому, хто Його прагне.
Яке то благо сподіватись тихо
на Господа прихід!
То благо в юні дні ярмо носити.
Нехай на самоті сидить спокійно,
адже Господь наклав ярмо на нього.
Хай навіть упаде обличчям в порох,
бо, можливо, є іще надія.
Нехай щоку підставить він тому, хто вдарив,
хай сповна він зневагу прийме.
Бо не відштовхує Володар Мій назавжди.
Адже якщо Він і пошле страждання,
то змилосердиться,
такі величні прояви Його любові.
Бо Він не хоче завдавати болю
чи накликати страждання на людей.
Хіба Господь не бачить,
як розтоптують всіх в’язнів,
як зазнає несправедливості людина,
коли вона стоїть перед Всевишнім.
Коли ошукано когось,
чи ж не Господня воля то була?
Біблія
Біблія для діточок
