Йов 6
6
Йов відповідає Еліфазу
1Йов відповів:
2«Якби мої страждання можна було оцінити,
всі мої біди зважить на вагах,
3були би важчі за морський пісок,
тому й слова мої не знають впину.
4Бо стріли Всемогутнього в мені,
отруту їхню всотує мій дух.
Жахливі несподіванки від Бога
чатують і шикуються навколо.
5Неважко вам мені поради сипати,
коли не з вами трапилися ці нещастя.
Хіба осли кричать, коли їжі вдосталь навкруги?
Хіба ж ревуть воли, як ясла повні?
6Хіба їдять без солі їжу прісну,
хіба смачний білок яйця?
7Язик мій і торкатися таких наїдків не бажає,
отрутою йому вони здаються.
8Хотів би я, щоб хтось на запитання відповів мої,
хотів би я, щоб Бог мені надію дарував!
9Хотів би я, щоб Бог мене згубити прагнув,
щоб, простягнувши руку, розломив мене.
10Хотів би я втішеним бути одним лиш!
Хотів дістати б відповіді на запитання,
щоб попри весь це біль
ніколи не відмовився коритися Святого настановам.
11Де брати сили, покладатися на кого?
Який кінець у мене, ради чого мушу жити?
12Чи маю сили, як гранітна скеля,
чи плоть моя міцніше бронзи?
13Позбавлений я справді допомоги.
14Хто відмовляє в дружбі й відданості другу,
той волі Всемогутнього протистоїть.
15Мої зрадливі побратими, немов той потічок у зливу,
що, розливаючись, невпинно мчить
16і пінисті несе брудні потоки, талу кригу й сніг.
17Вони течуть, аж раптом пропадають.
У полудневу спеку висихають, їх вже й нема.
18Купецькі каравани із путі збиваються
і гинуть, заблукавши у пісках.
19Розшукують їх каравани з Теми,
мандрівники із Шеби сподіваються на них,
20упевнені, що от на них натраплять,
а не знайшовши тих струмків, впадають в розпач.
21І ви для мене стали тим, що й ті потічки;
злякались, роздивившись, що мені дісталось.
22Чи ж я просив вас поділитись чимось?
Чи до хабарництва я вас штовхав, щоб вижить?
23Чи я просив у ворога мене відбити,
чи викупити з рук підступних ворогів?
24Повчайте, розкажіть мені, я буду слухати,
щоб зрозуміти нарешті, в чому схибив.
25Щирі слова, то велика сила,
та що доводять ті переконання ваші?
26Невже, по-вашому, слова спроможні щось довести,
а розпач мій лиш відлітає з вітром?
27Ви й на сирітську б долю замахнулись,
на долю друга ви б побились об заклад.
28Та годі вже, послухайте мене,
в очі вам брехати я не буду.
29Покайтесь, схаменіться, хай не буде люті,
отямтеся, бо я своїх чеснот не зрікся.
30Чи є обман у тому, що язик промовив?
Чи розпізнати брехні я вже не можу?»
Поточний вибір:
Йов 6: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International