Книга Пророка Ісаї 40:1-17

«Утіште, втіште Мій народ, — сказав Твій Бог. — Народ Єрусалима обігрійте добрим словом, всім людям розкажіть, що їх пора служіння вже скінчилась, що кару вони вже понесли, що їх Господь подвійно покарав за їхні всі гріхи». Ось вигукнув чийсь голос: «Дорогу приготуйте для Господа в пустелі! Для Бога нашого в пустині розрівняйте шлях! Підсипте вибалки, зрівняйте пагорби і гори. Нерівності загладьте, виправте нерівний шлях. Тоді Господня Слава буде зрима, всім людям явиться вона, бо Сам Господь таке пообіцяв». Промовив голос: «Говори!» І я спитав: «Про що мені казати?» «Всі люди до трави подібні, а їхня вірність, наче квіти польові. Засохнуть трави і зів’януть квіти, коли дихання Боже їх обвіє. Те ж буде і з народом, що з травою. Трава всихає, опадає цвіт, а слово Боже житиме віки». Зійди на висоту гірську, Сіоне, посланцю, що гарну новину несе. На повен голос прокричи, Єрусалиме, благу звістку. Голосніш, не бійся! Містам Юдеї возвісти: «Ось Бог ваш». Погляньте, Господь, мій Володар, у силі Своїй виступає, якою всім світом Він править. Дивіться, Він приніс винагороду, Його відплата йде поперед Нього. Він пастиме отару свою, як пастух. Він пригорне руками до серця ягнят, а ягницю спочить поведе. Хто пригорщами зміряв води моря, хто небесами зміряв? Хто твердь земну вмістив в мірильну чашу, хто зважив пагорби й високі гори? Хто спрямовував Господній Дух, хто вчив Його й давав Йому поради? Чи Він звертався за порадою до когось, чи хтось Його навчав, як справедливим буть? Хто дав Йому знання, хто Його мудрості шляхом провадив? Погляньте, мов краплина у відрі, народи, вони неначе порох на вагах. Дивіться, Він підносить острови, немов піщинки. Не вистачить ливанських кедрів, аби вівтарний запалить вогонь, тварин усіх ливанських мало буде, аби Йому у жертву принести. Усі народи перед Ним — ніщо, і нічогісінько не варті перед Богом.