Iсая 40:1-17
Iсая 40:1-17 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
«Утіште, втіште Мій народ, — сказав Твій Бог. — Народ Єрусалима обігрійте добрим словом, всім людям розкажіть, що їх пора служіння вже скінчилась, що кару вони вже понесли, що їх Господь подвійно покарав за їхні всі гріхи». Ось вигукнув чийсь голос: «Дорогу приготуйте для Господа в пустелі! Для Бога нашого в пустині розрівняйте шлях! Підсипте вибалки, зрівняйте пагорби і гори. Нерівності загладьте, виправте нерівний шлях. Тоді Господня Слава буде зрима, всім людям явиться вона, бо Сам Господь таке пообіцяв». Промовив голос: «Говори!» І я спитав: «Про що мені казати?» «Всі люди до трави подібні, а їхня вірність, наче квіти польові. Засохнуть трави і зів’януть квіти, коли дихання Боже їх обвіє. Те ж буде і з народом, що з травою. Трава всихає, опадає цвіт, а слово Боже житиме віки». Зійди на висоту гірську, Сіоне, посланцю, що гарну новину несе. На повен голос прокричи, Єрусалиме, благу звістку. Голосніш, не бійся! Містам Юдеї возвісти: «Ось Бог ваш». Погляньте, Господь, мій Володар, у силі Своїй виступає, якою всім світом Він править. Дивіться, Він приніс винагороду, Його відплата йде поперед Нього. Він пастиме отару свою, як пастух. Він пригорне руками до серця ягнят, а ягницю спочить поведе. Хто пригорщами зміряв води моря, хто небесами зміряв? Хто твердь земну вмістив в мірильну чашу, хто зважив пагорби й високі гори? Хто спрямовував Господній Дух, хто вчив Його й давав Йому поради? Чи Він звертався за порадою до когось, чи хтось Його навчав, як справедливим буть? Хто дав Йому знання, хто Його мудрості шляхом провадив? Погляньте, мов краплина у відрі, народи, вони неначе порох на вагах. Дивіться, Він підносить острови, немов піщинки. Не вистачить ливанських кедрів, аби вівтарний запалить вогонь, тварин усіх ливанських мало буде, аби Йому у жертву принести. Усі народи перед Ним — ніщо, і нічогісінько не варті перед Богом.
Iсая 40:1-17 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог! Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа! Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому! Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину! І з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли! Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий: трава засихає, а квітка зів’яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава: Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме! На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш! Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його. Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде! Хто води поміряв своєю долонею, а п’ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір’я шальками? Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому? З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної? Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку! І Ливана не вистачить на запаління жертовне, не стане й звір’я його на цілопалення! Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею.
Iсая 40:1-17 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Потішайте, потішайте Мій народ! — говорить Бог. Священики, заговоріть до серця Єрусалима, потішайте його! Адже завершилося його впокорення, і його гріх — прощений. Адже він одержав з Господньої руки вдвоє за свої гріхи. Голос того, хто гукає в пустелі: Приготуйте Господню дорогу, прямими робіть стежки нашого Бога! Кожна долина наповниться, а будь-яка гора та пагорб знизиться, і все криве стане прямим, а гостре — гладкими дорогами. І з’явиться Господня слава, і всяке тіло побачить Боже спасіння, бо Господь заговорив. Голос того, хто говорить: Закричи! І я запитав: Що кричатиму? Усяке тіло — трава, і всяка людська слава — як цвіт трави. Засохла трава, і цвіт відпав, а слово вашого Бога залишається навіки! Вийди на високу гору, ти, що благовістиш Сіонові! Підвищ із силою твій голос, ти, хто благовістиш Єрусалимові! Підніміть, не бійтеся! Скажи містам Юди: Ось Бог ваш! Ось Господь приходить із силою, і Його рука з владою, ось Його винагорода з Ним і діло перед Ним. Як пастир, Він пастиме Своє стадо і Своєю рукою Він збере ягнят, і потішить тих, які мають у лоні. Хто виміряв рукою воду і небо долонею, і всю землю пригорщею? Хто зважив гори важками і ліси терезами? Хто пізнав Господній розум, і хто був Його помічником, який Його повчає? Чи з ким-небудь Він порадився, і той Його навчив? Чи хтось показав Йому суд? Чи хтось показав Йому дорогу розуміння? Оскільки всі народи можна порахувати за краплю води з відра і за доважок на терезах, і вважатимуться за плювок. І Лівану не вистачить для підтримання вогню, і всіх чотириногих не вистачить на всепалення для Нього, і всі народи є як ніщо і за ніщо сприймаються.
Iсая 40:1-17 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш; Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої. (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому; Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються. Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї. Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло - трава, й всяка краса його - в полі цьвітка. Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде - трава. Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки. Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш! Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї - власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його. Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити. Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби? Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його? З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї? В його люде - мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови. Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє. Всї народи перед ним - нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.