У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає чіткого відображення справжнього добра. Тож він, з пожертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу. А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, хто поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи. Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи. Бо ж неможливо цаповою та бичою кров’ю змити гріхи.
Через те, коли Христос входив у світ, Він казав:
«Ти не жадав ні пожертви, ні приношення,
лише тіло Ти Мені наготував.
Не мав Ти втіхи в спалених пожертвах
та в приношеннях за гріх.
Тоді Я сказав: „Ось Я прийшов!
Як сказано про Мене у книзі Закону,
явився Я здійснити Твою волю, о Боже”».
Насамперед Він сказав: «Ти не жадав і не мав втіхи з пожертв і підношень, від спалених пожертв та в пожертвах за гріх». (Хоч Закон і вимагав цього). А потім Він сказав: «Явився Я здійснити Твою волю». Отже, Він перше скасовує, щоб установити друге. А саме завдяки волі Божій ми одержали святість. Бо Ісус Христос пожертвував Тілом Своїм навічно.
Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов’язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів. А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога. І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг. Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість. Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:
«Настануть дні, коли Я укладу Нову Угоду
з моїм народом, — так сказав Господь. —
Законом просвітлю Я серця людей,
і в їхнім розумі Я напишу його».
Потім він каже:
«І Я ніколи вже не пам’ятатиму
їхні гріхи і злі вчинки».
Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.