Цар запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула, кому б я подарував Божу ласку?»
Зіва відповів царю: «Ще залишався син Йонатана, він кульгавий на обидві ноги».
«Де він?» — запитав цар.
Зіва відповів: «Він у домі Макіра, сина Амміела з Ло-Девара».
Цар Давид наказав своїм слугам приставити його з дому Макіра, сина Амміела з Ло-Девара. Коли Мефівошет, син Йонатана, сина Саула, прийшов до Давида, він схилився, вшановуючи Давида. Давид сказав: «Мефівошете!»
«Твій слуга», — відповів той.
«Не бійся, — звернувся до нього Давид, — я неодмінно виявлю ласку до тебе заради твого батька Йонатана. Я віддам тобі весь край, яким володів твій дід Саул, і ти завжди їстимеш за моїм столом».
Мефівошет уклонився й відповів: «Чи варто тобі помічати такого слугу, який схожий на мертвого пса?»
Тоді цар покликав Зіву, Саулового слугу, й наказав йому: «Я віддав онуку твого володаря все, що належало Сауловому роду. І ти, і твої сини й твої слуги маєте обробляти йому землю, збирати врожай, щоб онука твого володаря завжди мав їжу. А Мефівошет, онука твого пана, завжди їстиме за моїм столом».
У Зіви було п’ятнадцять синів та двадцять слуг.
Зіва відповів царю: «Твій слуга зробить усе, що мій володар-цар звелить мені зробити». Тож Мефівошет їв за Давидовим столом, як цареві сини.
У Мефівошета був маленький син, якого звали Михей. Всі, хто жив у домі Зіви, служили Мефівошету. Мефівошет жив у Єрусалимі, адже він завжди їв за царевим столом. А був він калікою: кривим на обидві ноги.