Тому зібралися старійшини Ізраїлю й прийшли до Самуїла в Раму. Вони звернулися до нього: «Ти постарів, а твої сини не пішли твоїм шляхом; признач нам царя, який би нами керував, як водиться у всіх народів». Але коли вони попросили, щоб Самуїл призначив їм царя, Самуїл розгнівався і звернувся з молитвами до Господа. А Господь йому відповів: «Прислухайся до всього, з чим до тебе звернулися люди. Вони не тебе відштовхнули, вони Мене відштовхнули, щоб не був їхнім царем. У всьому, що вони діють, з того дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і дотепер вони нехтують Мною, служать іншим богам; так само вони і з тобою чинять. Послухайся їх зараз, але суворо застережи, щоб знали, що з ними робитиме цар, який правитиме ними».
Самуїл передав людям, які прийшли до нього вимагати царя, всі слова Господа. Він так їм сказав: «Ось що зробить цар, який правитиме вами: він забере ваших синів і змусить служити йому. Вони будуть їздовими в колісницях, запряжених кіньми, вони будуть скакати попереду його колісниць. Декого він призначить тисяцкими, а декого — п’ятидесятниками, а ще інші виготовлятимуть йому зброю та обладнання для колісниць. Він забере ваших дочок, щоб змішували духмяні мастила, готували м’ясо, пекли. Він відбере найкращі землі та виноградники, ще й оливкові сади, й віддасть їх своїм слугам. Десяту долю вашого збіжжя та виноградників забере у вас і пороздає своїм слугам. Цар забере собі ваших слуг та рабинь, вашу найкращу худобу, віслюків — для своїх особистих потреб. Він забере десятину ваших отар, а ви самі перетворитеся на його рабів. Коли прийде той день, ви кричатиме від того царя, якого собі обрали, але Господь вам не відповість того дня».
Та люди відмовилися слухати Самуїла. «Ні, — закричали вони. — Хочемо царя, аби правив нами. Тоді ми будемо такими ж, як усі інші народи. Цар правитиме, вестиме нас, воюватиме наші битви».
Коли Самуїл вислухав усе, що йому казали люди, він передав те саме Господу.