1 Книга Самуїла 6:1-13

Після семи місяців перебування ковчега Господнього на землях филистимлян, вони скликали священиків та чаклунів і запитали: «Що нам робити з Господнім ковчегом? Розкажіть нам, як його повернути на своє місце?» Ті відповіли: «Якщо будете відправляти ковчег Бога Ізраїлю, не відсилайте його порожнім, а неодмінно пошліть ще й жертви спокути, і тоді зцілитеся». Филистимляни спитали: «Яку жертву на спокуту слід Йому послати?» Священики й провидці відповіли: «П’ять золотих пухлин та п’ять золотих пацюків, за кількістю филистимських правителів, бо на вас і ваших поводирів напала одна й та сама болячка. Зробіть із золота подоби ваших пухлин та пацюків, що спустошують край, і вшануйте Бога Ізраїлю. Може, Він і зніме Свою руку з вас, ваших богів, та вашої землі. Навіщо вам черствіти серцями, як зачерствіли серцями єгиптяни й фараони? Коли Він був з ними, хіба вони не відпустили ізраїльтян, щоб ті могли піти своєї дорогою? Тепер змайструйте новий віз, візьміть двох дійних корів, які не ходили під ярмом, запряжіть тих корів, а телят їхніх заберіть геть від них додому. Візьміть Господній ковчег і поставте його на віз, а поряд із ним поставте скриньку, в яку покладете вироби з золота, що їх посилаєте як пожертву за провини ваші. Штовхніть віз, і нехай він котиться своїм шляхом. Але стежте за ним. Якщо він дійде до своїх земель, до Бет-Шемеша, значить, Господь зробив нам таке велике лихо. А якщо ні, тоді ми вже знатимемо, що то не Його рука нас вразила, а що то сталося випадково». Так люди і зробили. Вони взяли двох дійних корів, запрягли їх у віз, а телят їхніх тримали вдома. Тоді поставили ковчег Господній, скриньку з золотими пацюками й виливками пухлин на віз. Корови рушили просто до Бет-Шемеша, не звертаючи зі шляху ні праворуч, ні ліворуч та мукаючи весь час. Филистимські правителі супроводжували їх аж до кордону Бет-Шемеша. Якраз на той час люди Бет-Шемеша жали пшеницю в долині. Коли вони помітили ковчег, то дуже зраділи, що побачили його.