1 Книга Царів 8:1-21

Цар Соломон скликав до Єрусалима усіх старійшин Ізраїлю, голів колін та начальників ізраїльських родин, щоб перенести ковчег Господнього Заповіту з Сіону до міста Давида. Всі чоловіки Ізраїлю зібрались у царя Соломона на час свята у місяці Етанімі, сьомому місяці року. Коли всі старійшини Ізраїлю прибули, священики і левити взяли ковчег Господній, Намет зібрання і всі священні речі в ньому до храму. Цар Соломон разом з усім ізраїльським народом, який зібрався навколо нього, був перед ковчегом, приносячи в жертву незліченну кількість овець та биків. Тоді священики занесли ковчег Господнього Заповіту на його місце — у внутрішнє святилище храму, Святеє Святих, і поставили його під крилами Херувимів. Херувими розпростерли свої крила над ковчегом, прикриваючи його та шести, на яких його несли. Ці шести були такі довгі, що їх кінці було видно зі Святого Місця, що перед внутрішнім святилищем, але не ззовні Святеє Святих. Там вони й по сьогодні. У Ковчезі Заповіту нічого не було, крім двох кам’яних скрижалів, які Мойсей поклав туди на горі Хорев, де Господь уклав Угоду з ізраїльтянами, після їхнього виходу з Єгипту. Коли священики вийшли зі Святого Місця, хмара заповнила храм Господній. І священики не могли відправити службу через цю хмару, бо слава Господа заповнила дім Господній. Тоді Соломон промовив: «Господь створив сонце, яке світитиме у небесах, а Сам сказав, що житиме у темній хмарі. Я справді збудував прекрасний храм, в якому житимеш Ти вічно». В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. Тоді він мовив: «Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: „З того дня, як Я вивів народ Мій ізраїльський з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати Мені храм. Так, зараз Я обрав Єрусалим — місто, у якому прославиться Моє ім’я. Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”. Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я — це добрий намір. Однак ти не збудуєш храм, а твій син — кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”. Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. Я спорудив місце для ковчега з Угодою, яку Господь уклав з батьками нашими, коли вивів їх з Єгипту».