1-а царiв 8:1-21
1-а царiв 8:1-21 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Цар Соломон скликав до Єрусалима усіх старійшин Ізраїлю, голів колін та начальників ізраїльських родин, щоб перенести ковчег Господнього Заповіту з Сіону до міста Давида. Всі чоловіки Ізраїлю зібрались у царя Соломона на час свята у місяці Етанімі, сьомому місяці року. Коли всі старійшини Ізраїлю прибули, священики і левити взяли ковчег Господній, Намет зібрання і всі священні речі в ньому до храму. Цар Соломон разом з усім ізраїльським народом, який зібрався навколо нього, був перед ковчегом, приносячи в жертву незліченну кількість овець та биків. Тоді священики занесли ковчег Господнього Заповіту на його місце — у внутрішнє святилище храму, Святеє Святих, і поставили його під крилами Херувимів. Херувими розпростерли свої крила над ковчегом, прикриваючи його та шести, на яких його несли. Ці шести були такі довгі, що їх кінці було видно зі Святого Місця, що перед внутрішнім святилищем, але не ззовні Святеє Святих. Там вони й по сьогодні. У Ковчезі Заповіту нічого не було, крім двох кам’яних скрижалів, які Мойсей поклав туди на горі Хорев, де Господь уклав Угоду з ізраїльтянами, після їхнього виходу з Єгипту. Коли священики вийшли зі Святого Місця, хмара заповнила храм Господній. І священики не могли відправити службу через цю хмару, бо слава Господа заповнила дім Господній. Тоді Соломон промовив: «Господь створив сонце, яке світитиме у небесах, а Сам сказав, що житиме у темній хмарі. Я справді збудував прекрасний храм, в якому житимеш Ти вічно». В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. Тоді він мовив: «Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: „З того дня, як Я вивів народ Мій ізраїльський з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати Мені храм. Так, зараз Я обрав Єрусалим — місто, у якому прославиться Моє ім’я. Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”. Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я — це добрий намір. Однак ти не збудуєш храм, а твій син — кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”. Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. Я спорудив місце для ковчега з Угодою, яку Господь уклав з батьками нашими, коли вивів їх з Єгипту».
1-а царiв 8:1-21 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон. І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий. І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега. І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити. А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена. І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів. Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху. А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня. У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю. І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм. І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм! Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки! І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи: Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом. І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля. Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці. Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого! І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю.
1-а царiв 8:1-21 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Тодї скликав Соломон громадські мужі Ізрайлеві й всї голови в поколїннях, князї Ізраїлських родин, до себе в Ерусалим, щоб перенести скриню завіту Господнього з Давидового города, се є з Сиону. І позбірались до царя Соломона на сьвято усї Ізрайлитяни в місяцї Етанимі, - се семий місяць. І прибули всї громадські мужі Ізрайлеві, й взяли сьвященники скриню, І понесли скриню Господню й намет громадський, з усїм сьвятим знарядом, що був у наметї, й несли все сьвященники й левіти. Царь же Соломон і вся громада Ізраїльська, що при йому скупилась, ійшли перед скринею, тим часом як жертвовано воли й вівцї, стільки, що не зложити їм і лїку. І внесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, у Сьвяте Сьвятих під крила херувимів; Бо херувими простирали крила над місцем скринї й прикривали скриню й носила її зверху. А носила були такі довгі, що їх кінцї можна було бачити з сьвятинї, тільки з надвору не було їх видко. І зостаються вони там по сей день. У скринї ж не було нїчого крім двох камяних таблиць, що зложив там Мойсей на Горебі, коли вчинив був Господь завіт із синами Ізрайлевими, як вийшли вони з Египту. Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню. І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою. Тодї промовив Соломон: Господь сказав, що пробувати ме в мрацї; Оце ж я построїв дім тобі на пробуток, місце, де ти вовіки жити будеш. І повернув царь лице своє й привітав благословеннєм усю громаду Ізрайлеву, як уся громада Ізрайлева стояла. І промовив: Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, що глаголав устами своїми панотцеві мойму Давидові, й нинї справдив те рукою своєю! А глаголав тако: З того часу, як вивів я мій нарід Ізраїля з Египту, не вибрав я города нї в одному з поколїнь Ізрайлевих, щоб менї дом збудовано, де перебувало б імя моє, а вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем. І було вже в мого панотця на думцї збудувати храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого; Та Господь сказав панотцеві мойму Давидові: Що задумав єси збудувати храм іменню мойму, се добра в тебе думка, Тільки ж не тобі будувати менї храм, а твойму синові, що вийшов із чересел твоїх, той збудує храм іменню мойму. І справдив Господь слово своє, що виповів, бо я вступив на місце панотця мого Давида, й засїв на престолї Ізрайлевому, як обітував Господь, і збудував храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого, І приладив місце на скриню, що в нїй завіт Господень, зложений ним із батьками нашими, як вивів їх із Египту.