Перше Послання до Коринтян 15:1-19

Перше Послання до Коринтян 15:1-19 UMT

Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє. Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили. Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні. Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні. Він з’явився Петрові, а потім дванадцятьом апостолам. Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер. Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам. Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові. Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву. Я — апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це. Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили. Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих? Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо — марне, і марна віра ваша. Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа. Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих. А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами. Тоді ж виходить, що ті, хто вже померли у Христі, загинули. Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.