Тіло людське складається не з одного члена, а з багатьох. Навіть якщо нога скаже: «Через те, що я не рука, я не належу тілу», — то хіба вона від того перестане належати тілу? А якщо вухо скаже: «Через те, що я не око, я не належу тілу», — чи перестане воно через це належити тілу? Якби все тіло складалося лише з ока, як тоді б ми слухали? Якби складалося тільки з вуха, чим би тоді відчували запахи?
Насправді Бог розмістив члени тіла, кожне з них, там, де хотів. Якби всі члени тіла були однаковими, то де ж тоді було б тіло? А так хоч частин багато, а тіло одне. Око не може сказати руці: «Ти мені не потрібна». Або голова не може сказати ногам: «Ви мені не потрібні». Навпаки, ті частини тіла, які ми вважаємо слабшими, насправді дуже потрібні. А про ті, що вважаємо не дуже почесними на тілі, піклуємося більше. Про непристойні ж дбаємо з більшою сором’язливістю.
Водночас пристойні частини тіла не потребують особливої турботи. Та Бог створив наше тіло так, щоб більше шани було тим частинам, які потребували того, щоб не було розбрату в тілі, а щоб усі частини однаково дбали одна про іншу. Коли одна з них страждає, то й усі інші страждатимуть. Коли одна в пошані, то й усі інші радіють із нею.
Біблія
Біблія для діточок
