Римляни 4:1-25

Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу? Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом. Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність. Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу. Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність. Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню. І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність, і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам. Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри. Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо. Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу. Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити. Тим же й полїчено йому за праведність. Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому, а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.