Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Г осподи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій! Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене. Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють. Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти. Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла. Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах. Не сплю і став, як одинока пташина на криші. Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують. Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю, Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене. Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну. Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід. Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
Біблія
Біблія для діточок
