Филип'яни 4:10-23

Зрадїв же я в Господї вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу. Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись. Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти. Все здолїю в Христї, що мене покрепляє. Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю. Знаєте ж і ви, Филипяне, що в починї благовіствування, як вийшов я з Македониї, нї одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні. Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб. Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуєть ся на користь вашу. Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу. Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї. Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь. Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї. Витають вас брати, що зо мною. Витають вас усї сьвяті, а найбільш которі з кесаревого дому. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.