Филип'яни 2:12-30

Филип'яни 2:12-30 UKRK

Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте. Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі. Усе робіть без нарекання і розбирання, щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї, держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював. Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами. Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною. Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас. Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас. Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового. Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї. Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною. Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду. Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй. Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав. Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток. Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку. Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї, тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.