Марко 14:10-52

А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним, і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти? І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам. І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма. І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною. Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я? Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску. Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє. І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї. І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся. Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому. І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї. Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею. Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене. Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали. І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь. І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте. І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти. І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати? Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне. І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи. І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати. І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам. Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся. І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших. Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно. І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його. Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його. Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо. І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене? Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання. І, покинувши Його, всї повтїкали. А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни); він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.