Матей 4:1-3, 5-17

Тодї повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську. І постив він сорок днїв і сорок ночей, потім забажав їсти. І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.

Тодї диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилї, і каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю. Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого. Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всї царства на сьвітї й славу їх; і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї. Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш. Зоставив тодї Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею; і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернаумі, що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима: щоб справдилось слово Ісаїї пророка, глаголючого: Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галилея поганська; люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країнї й тїнї смертній, засяло сьвітло. З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.