Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові. Пять же були з них розумні, а пять необачні. Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї. Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми. Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули. О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої. Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть. Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі. Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері. Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас. Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде. Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої, і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз. Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів. Так само й той, що два, придбав і він других два. Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого. По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них. І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними. Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними. Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав; і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє. Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав: так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою. Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів. Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него. І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
Біблія
Біблія для діточок
