Рече ж: Один чоловік мав два сини, і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток. І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно. Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток. І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї. І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому. Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх. І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його. Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм. Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись. Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї. І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке. Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв. Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване. Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє