Плач Єремiї 3:1-36

Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його; Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло. Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою; Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої; Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою; Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли; Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани; Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою; Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої. Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, - левом у сховищу; Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув; Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм; Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого. Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх. До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином; Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом. Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі, І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа. О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч! Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває. Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю: Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується. Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя! Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него. Благий Господь до тих, хто надїється на його, - до душі, що його шукає. Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа. Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього); (що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його; А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя; Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу; Бо не на віки Господь покидає; Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй; Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських, А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї, Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього, Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?