Йона 1:7-16

І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону. І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу? І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл. І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався. Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись. Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене. Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них. Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось. Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись. І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.