Йов 32
32
1Як же ті три мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного, 2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога; 3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова. 4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком. 5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом. 6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку. 7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї. 8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум. 9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду. 10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю. 11Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати. 12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його. 13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік. 14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати. 15Полякались, мовчять, перестали говорити. 16А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують, 17То я відкажу й виявлю мою думку. 18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене. 19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий. 20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу. 21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду, 22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Поточний вибір:
Йов 32: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть