Єремiя 13
13
1Так сказав менї Господь: Ійди, купи собі льняного пояса й підпережи ним чересла твої, та в воду не клади його. 2І купив я пояс, як заповідав Господь, і підперезав стан мій. 3Тодї надійшло до мене слово Господнє вдруге, й сказано так: 4Возьми пояса, що купив його, та що на череслах твоїх, подайся на Евфрат та й сховай його там в щілинї в скелї. 5І пійшов я та й сховав його на Евфратї, як заповідав Господь. 6Як же вплило немало часу, сказав до мене Господь: Пійди на Евфрат і возьми звідти пояса, що я заповідав тобі сховати там. 7І пійшов я на Евфрат, викопав і взяв пояс із того місця, де сховав, і ось, дивись - пояс з'огнив і став нїдочого. 8І надійшло до мене слово Господнє таке: 9Так говорить Господь: Оттак ізнївечу я гординю Юдину й велику гординю Ерусалимову. 10Сї негідні люде, що нехтують слухати слова мого, що ходять своєю волею по своїй дорозї слїдом за иншими богами, щоб їм служити й перед ними ниць припадати, вони стануть такими, як сей пояс, нїдочого не придатен. 11Бо, як пояс прилягає до чересел чоловікові, так я пригорнув був до себе ввесь дом Ізраїля і ввесь дом Юдин, говорить Господь, щоб вони були моїми людьми й славою моєю й хвалою та окрасою моєю; та не послухали вони. 12Оце ж промов до них се слово: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Усякий скіряний міх сповнюють вином. Коли ж тобі відкажуть: Хиба ж ми не знаємо, що всяку кінву та сповняють вином? 13Тодї скажи їм: Так говорить Господь: Ось я сповню аж до перепою вином усїх осадників сієї землї й царів, що, яко наслїдники Давидові, седять на престолах, і сьвященників і пророків та й усїх осадників Ерусалимських, 14І порозбиваю одного об одного, отцїв і синів укупі, говорить Господь, - нїякої пільги нї милосердя не буде їм, і не пожалую вигубити їх. 15Оце ж слухайте й уважайте, не несїтесь гордо, бо се Господь говорить. 16Оддайте славу Господеві, Богу вашому, доки ще не навів темряви й докіль іще ноги ваші не спотикаються по горах в памороцї. 17Коли ж сього не послухаєте, то душа моя буде по безлюдних місцях оплакувати гординю вашу; гірко плакати ме, очі мої будуть розпливатись в сльозах, бо займуть у полонь стадо Господнє. 18Промов до царя й до царицї: Впокорітеся, сядьте низько, бо впаде з вашої голови вінець вашої слави. 19Міста полуденньої країни позачинюються й нїкому їх відчиняти; одведуть усього Юду в полонь, одведуть у неволю що до одного. 20Здійміте ваші очі й подивітесь на тих, що йдуть із півночі: де стадо, що тобі (Сионе) було віддане - те пишне стадо твоє? 21Що скажеш, дочко Сионова, як Бог навідаєсь до тебе? Ти ж сама принадила їх до себе, щоб старшували над тобою; чи не схоплять же болестї тебе, як породїлю? 22І коли скажеш у серцї твойму: "За що менї таке судилось?" так знай, що се за велику беззаконність твою піднято спідницю твою, та обнажено ноги твої. 23Хиба Мурин зможе перемінити скіру свою, або пард - пятна свої? так і ви - чи зможете чинити добре, звикши ледаче робити? 24Тим то я порозвіваю їх, мов порох, розвіваний пустиннїм вітром. 25Оце ж пай твій, дїлениця твоя від мене, говорить Господь, за те, що забула мене єси та й знадїялась на лож. 26За се підіймуть спідницю твою аж на лице тобі, щоб виден був сором твій. 27Бачив я перелюбки твої й гидкі бажання твої, твій розпуст без сорома, по горбах у полі. Горе тобі, Ерусалиме! ти не очистишся й потім. Докіль же сього буде?
Поточний вибір:
Єремiя 13: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть