Iсая 40:1-17

Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш; Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої. (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому; Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються. Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї. Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло - трава, й всяка краса його - в полі цьвітка. Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде - трава. Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки. Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш! Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї - власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його. Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити. Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби? Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його? З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї? В його люде - мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови. Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє. Всї народи перед ним - нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.