Буття 21:1-21

І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав. І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь. І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак. Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог. Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак. Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене. І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина. І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака. Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака, Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком. Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його. І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всьому, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство. Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він. Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї. Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною. Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила. Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер. Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його. І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя. І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник. І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.