Вихід 21
21
1А се суди, що обявиш перед ними: 2Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо. 3Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним. 4Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один. 5Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю; 6Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку. 7А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби. 8І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її. 9А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею. 10Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її. 11А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу. 12Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю. 13Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому. 14А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю. 15І хто вдарить батька свого, смертю скарати його. 16І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю. 17І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю. 18І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї: 19Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм. 20Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се. 21Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші. 22І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв. 23А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу. 24О ко за око, зуба за зуба. 25Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка. 26І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його. 27І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його. 28І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен. 29А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути. 30Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його. 31Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним. 32Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм. 33А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел, 34Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому. 35А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять. 36Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.
Поточний вибір:
Вихід 21: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть