Екклезiяст 7:1-29

Екклезiяст 7:1-29 UKRK

Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин. Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця. Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим. Серце мудрих - у сумному дому, а серце дурних - у веселому. Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних; Бо реготаннє дурневе - се тріск тернини під казаном. Се теж марнота. Коли мудрий тїснить других, - стається дурним, та й подарунки псують серце. Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться. Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться. Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм. Мудрість із достатком - річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце; Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є. Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив? У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі - розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати. На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй; Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити? Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу? Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того. Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї. Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши; Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить; Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим. Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене. Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить? Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, - І дознався, що гірше, нїж смерть - се женщина, бо вона - сїть; серце в неї капкани, а руки - ланцюги. Хто добрий перед Богом, - урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею. От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним! А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї. Тільки се я знайшов, що Бог сотворив чоловіка правим, та люде пустились на всякі вигади.