Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару. І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми. Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі; там бо треба було кораблю скинути тягар. І, знайшовши учеників, пробули ми там сїм день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим. А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всї провожали нас із жінками й дїтьми аж за город; і, приклонивши колїна на березї, помолились; і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому. Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день. Назавтра ж, вийшовши ті що з Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него. Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували. Як же пробували там много днїв, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав. І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам. Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим. Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи менї серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса. Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня. По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим. Ішли ж з нами й деякі в учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.