2 Коринтяни 11:22-33

Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я. Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї; у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї. Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви. Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене; і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.