Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих. Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним. Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу. Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог. Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога. Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого. Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши? Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали! Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останнїх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям. Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні. Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось, і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо; нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всїм аж досї. Не на сором вам се пишу, а яко дїтей моїх любих остерегаю. Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив). Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми. Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю. Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі. Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу. Не в слові бо царство Боже, а в силї. Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?
Біблія
Біблія для діточок
