1-е до коринтян 4:1-21

Поділитись

1-е до коринтян 4:1-21 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Ось як люди мають думати про нас, як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі. А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри. Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський, адже й сам я себе не суджу. Сумління моє чисте, та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя. Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує. Брати і сестри мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному прикладі заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано у Писанні», — щоб ви не величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших. Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? Але якщо все, що маєш ти, отримав як дарунок, то чого ж вихвалятися, наче лише своїми силами здобув усе це? Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами. Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті. Адже ми стали видовищем для всього світу: як для Ангелів, так і для людей. Ми нерозумні заради Христа, а ви вважаєте себе такими мудрими в Христі! Ми немічні, а ви похваляєтесь собою, кажучи, що ви дужі! Ви в пошані, а ми безславні! І досі ми голодні й спраглі, бідно одягнені, побиті й безпритульні. Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій. Коли нас ганьблять, ми благословляємо; коли нас переслідують, ми терпимо; коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть. Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх. Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі. Тож благаю вас: наслідуйте мене. Ось чому послав я до вас Тимофія, мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві. Та дехто з вас запишався, міркуючи, що я не прийду до вас. Але невдовзі я буду з вами, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу, чи спроможні ті красномовні хвальки на щось більше, ніж порожні балачки. Бо Царство Боже виявляється не в словах, а в силі. Чого ж ви хочете: щоб я прийшов до вас із карою чи з любов’ю і духом ніжності?

1-е до коринтян 4:1-21 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Хай людина вважає нас за служителів Христових і управителів таємниць Божих. До того ж, від управителів вимагається, щоб кожен виявився вірним. Для мене дуже мало значить, як судите про мене ви чи людський суд; я і сам про себе не суджу. Бо я нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь. Тому не судіть ні про що передчасно, доки не прийде Господь, Який і освітить приховане в темряві і виявить наміри сердець, і тоді похвала кожному буде від Бога. Це, брати, я застосував до себе й Аполлоса ради вас, щоб ви навчилися в нас не думати понад те, що написано, щоб ви не величалися один одним перед іншим. Бо хто відрізняє тебе від іншого? І що ти маєш, чого б не отримав? А якщо отримав, то чого хвалишся, ніби не отримав? Ви вже наситились, ви вже розбагатіли, ви без нас зацарювали. О, якби ви дійсно зацарювали, щоб і ми зацарювали з вами! Бо я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, як приречених на смерть, бо ми стали видовищем для світу, для ангелів і для людей. Ми нерозумні ради Христа, а ви розумні у Христі; ми немічні, а ви сильні; ви в славі, а ми в безчесті. Ми до цього часу і голодні, і спраглі, і голі, і биті, і бездомні, і трудимось, працюючи своїми руками. Нас лають — ми благословляємо, нас гонять — ми терпимо, нас лихословлять — ми благаємо; ми досі як сміття для світу, як покидьки для всіх. Пишу це не для того, щоб посоромити вас, а напоумляю вас, як своїх улюблених дітей. Бо хоча у вас безліч наставників у Христі, та не багато батьків, бо це я народив вас у Христі Ісусі Євангелієм. Тому благаю вас: будьте наслідувачами мене. Для цього я послав до вас Тимофія, який є моїм улюбленим і вірним у Господі сином, який нагадає вам про мої шляхи у Христі, як я навчаю скрізь у кожній церкві. Оскільки я ніби не йду до вас, то деякі з вас загордилися. Та я скоро прийду до вас, якщо буде угодно Господу, і пізнаю не слово тих, що загордилися, а силу. Бо Царство Боже не в слові, а в силі. Що ви хочете: з палицею мені прийти до вас чи з любов’ю і духом лагідності?

1-е до коринтян 4:1-21 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць; а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним. А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе. Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь. Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога. Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим. Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв? Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами! Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям. Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні! Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось, і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки! Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей. Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію... Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене! Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві. Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас. Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу. Бо Царство Боже не в слові, а в силі. Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов’ю та з духом лагідности?

1-е до коринтян 4:1-21 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Нехай кожний вважає нас слугами Христовими та управителями Божих таємниць. А від управителів вимагається, щоб кожний був вірний. Тож Мені найменше залежить, як про мене судите ви або який взагалі людський суд, бо я і сам себе не суджу. І хоч я ні в чому не відчуваю себе винним, але цим я не є виправданий. Адже Той, Хто мене судить, то Господь. Тому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Господь, Який і освітить таємниці пітьми, і виявить задуми сердець, — тоді кожному буде похвала від Бога. Це, брати, відніс я до себе й до Аполлоса задля вас, щоб ви навчилися від нас [думати] не більше від того, що написано, аби ви один перед одним не ставили себе вище за інших. Бо хто тебе виділяє? Що ти маєш, чого б ти не отримав? А якщо отримав, то чому хвалишся, неначе той, хто не одержав? Ось ви наситилися, ось ви збагатилися і без нас стали панувати. О, якби ви насправді запанували, щоб і нам з вами панувати! Але я вважаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, наче приречених на смерть, адже ми стали видовищем для світу, для ангелів і для людей. Ми нерозумні заради Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви сильні; ви в пошані, ми в безчесті. Навіть тепер ми голодні та спраглі, голі й биті; ми тиняємося, трудимося, працюючи власними руками. Коли нас ображають, ми благословляємо, коли переслідують — терпимо, коли лають — молимося; ми стали, наче сміття для світу, як покидьки для всіх аж досі. Не соромлячи вас, це пишу, але повчаю, як своїх любих дітей. Бо хоч і маєте безліч учителів у Христі, але батьків небагато; я ж через Євангеліє породив вас у Христі Ісусі. Тож благаю я вас: наслідуйте мене, [як і я — Христа]. Задля цього послав я до вас Тимофія, який є моїм улюбленим і вірним сином у Господі; він вам пригадає мої дороги в Христі Ісусі, як я всюди, у кожній Церкві навчаю. Бо деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас. Якщо Господь забажає, я прийду незабаром до вас і пізнаю не слово гордіїв, а силу. Адже Царство Боже не в слові, а в силі. Чого бажаєте? Чи маю прийти до вас з різкою, чи з любов’ю та духом лагідності?

1-е до коринтян 4:1-21 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих. Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним. Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу. Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог. Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога. Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого. Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши? Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали! Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останнїх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям. Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні. Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось, і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо; нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всїм аж досї. Не на сором вам се пишу, а яко дїтей моїх любих остерегаю. Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив). Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми. Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю. Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі. Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу. Не в слові бо царство Боже, а в силї. Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?