Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити Його.
А надходило свято юдейське Кучки. І сказали до Нього брати Його: Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш. Тайкома бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з’яви Себе світові. Бо не вірували в Нього навіть брати Його! А Ісус промовляє до них: Не настав ще Мій час, але завжди готовий час ваш. Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі. Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час. Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї. Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, не відкрито, але ніби потай. А юдеї за свята шукали Його та питали: Де Він? І поголоска велика про Нього в народі була. Одні говорили: Він добрий, а інші казали: Ні, Він зводить з дороги народ... Та відкрито про Нього ніхто не казав, бо боялись юдеїв. У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.
І дивувались юдеї й казали: Як Він знає Писання, не вчившись? Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене. Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я. Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема. Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене? Народ відповів: Чи Ти демона маєш? Хто Тебе хоче вбити? Ісус відповів і сказав їм: Одне діло зробив Я, і всі ви дивуєтесь. Через це Мойсей дав обрізання вам, не тому, що воно від Мойсея, але від отців, та ви й у суботу обрізуєте чоловіка. Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене, що Я всю людину в суботу вздоровив? Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!