Вiд Iвана 3:22-36

По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив. А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились, бо Іван до в’язниці не був ще посаджений. І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення. І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть. Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться. Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним. Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! Він має рости, я ж маліти. Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма, і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто. Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий. Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри. Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.