Буття 44:18-34

Буття 44:18-34 UBIO

І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат? І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього. І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той. А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого. І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі. А ми відказали: Не можемо зійти. І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя. Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер. А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу. А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв’язана з душею тією, То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу... Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні! А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.