Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.
Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.
Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].
Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.
Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.
За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.
Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?