Псалмів 143:1-12

Давид — про Голіафа. Благословенний Господь, Бог мій, Який вишколює мої руки до бою, а мої пальці — до війни. Він — моя милість, моя охорона, мій помічник, мій визволитель і мій захисник. На Нього я покладаю надію, Він підпорядковує мені мій народ. Господи, хто така людина, що Ти об’явився їй, і людський син, що поважаєш його? Людина схожа до марноти, — її дні проминають, як тінь. Господи, нахили Своє небо, зійди, доторкнися до гір — і задимляться. Блисни блискавицею — і розпорошиш їх, пошли Свої стріли — і затрясеш ними. Пошли Свою руку з висоти, визволи мене, врятуй мене від великих бід, від руки чужих синів, уста яких говорили марне, а їхня правиця — це правиця неправди. Боже, заспіваю Тобі пісню нову, на десятиструнному псалтирі заграю Тобі, що даєш царям порятунок, спасаєш Давида, Свого раба, від згубного меча. Визволи мене і спаси мене з рук синів чужинців, уста яких промовляли марне, а їхня правиця — це правиця неправди. Їхні сини, як нові саджанці, посаджені в їхній молодості, а дочки їхні — гарні, подібні до храму.