Филип’ян 4:10-23

Я дуже зрадів у Господі, що ви тепер знову отримали змогу піклуватися про мене. Ви й раніше піклувалися, але не мали відповідної нагоди. Кажу це не тому, що чогось потребую, бо я навчився бути задоволеним тим, що є. Умію жити і в нестатках, умію жити і в достатку. Звик до всього і в усьому: і насичуватися, і голодувати, мати достаток і терпіти нестаток. Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, — [в Ісусі Христі]. Втім, ви добре зробили, взявши участь у моїх труднощах. Знайте ж ви, филип’яни, що на початку поширення Євангелія, коли я вийшов з Македонії, жодна Церква не взяла участі в праві давання і приймання, — тільки ви одні; так що аж двічі посилали ви до Солуня на мої потреби. Не тому, що я шукаю дарів; ні, я шукаю плоду, який примножує вашу славу. Я одержав усе і повністю забезпечений. Мені вистачає всього, відколи я одержав від Епафродита те, що ви послали, це — ніжні пахощі, приємна жертва, яка до вподоби Богові. А мій Бог, згідно зі Своїм багатством, нехай задовольнить усяку вашу потребу — у славі, в Ісусі Христі. Богові ж, нашому Отцеві, — слава навіки-віків! Амінь. Вітайте кожного святого в Ісусі Христі! Вітають вас ті брати, які зі мною. Вітають вас усі святі, особливо ті, які з дому кесаря. Благодать Господа Ісуса Христа з духом вашим. [Амінь].