Филип’ян 4:1-9

Тому, мої любі й милі брати, ви — моя радість і вінець, — стійте так у Господі, улюблені! Прошу Еводію, прошу також і Синтихію: думайте однаково в Господі! Так само прошу і тебе, вірний приятелю, допомагай тим, які співпрацювали зі мною в поширенні Євангелія, і з Климентом, і з іншими моїми помічниками, імена яких — у книзі життя. Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте! Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям. Господь близько! Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі. Наостанку, брати: те, що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, — коли яка чеснота або коли яка похвала, — про це роздумуйте. Чого навчилися і що прийняли, що почули й побачили в мені, — оце й робіть. І Бог миру буде з вами.