Филип’ян 2:12-30

Филип’ян 2:12-30 УТТ

Тому, мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння. Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію. Усе робіть без нарікань і сумніву, щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі, дотримуючи слово життя мені для похвали в день Христа, що я недаремно біг, недаремно трудився. Та хоч і приношу себе на служіння і в жертву вашої віри, я радію і веселюся разом з усіма вами. Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною. Маю в Господі Ісусі надію незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я заспокоївся духом, довідавшись, що з вами. Оскільки я не маю нікого іншого з такою ж душею, хто би щиріше дбав про вас, адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу. Його ж досвідченість ви знаєте, що він, наче син батькові, послужив мені для Євангелія. Надіюся послати його, як тільки довідаюся, що буде зі мною. Але переконаний у Господі, що й сам незабаром прийду. Вважав за потрібне послати до вас Епафродита — мого брата, помічника і співвоїна, а вашого посланця і служителя в моїй потребі. Адже він побивався за всіма вами й був дуже стривожений, оскільки ви почули, що він захворів. Бо він захворів і був при смерті, але Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб я не мав смутку за смутком. Тому я швидко послав його, аби, побачивши його, ви знову зраділи, та щоб і я не страждав. Прийміть же його в Господі з повною радістю і шануйте таких, бо він за справу Христа був близько до смерті, наражаючи своє життя на небезпеку, аби доповнити недостаток вашого служіння для мене.